Нові кремлівські методички.

 

Проросійські ЗМІ отримали від ФСБ нові методички, подумав я собі коли прочитав кілька статей за минулий тиждень. Читав статтю в якій «зрадою» називають факт присвоєння ім’я  Семене Височана 50-у полку Національної Гвардії, який розташований в Калуші.

Як я зрозумів, їх (чит. – авторів статті) збентежило, що Семен Височан, який народився в 17 столітті на території сучасного Прикарпаття, не зрозумів би сучасної української мови. І взагалі він не був українцем, а поляком! Та ще й дружив з Богданом Хмельницьким. Все. Зрада. Завіси опускаються.

А тепер пройдемося по фактах:

1.     Батько Семена – Гнат Височан за національністю українець, народився у с. Вікторів (село у сучасному Франківському районі Івано-Франківської області);

2.     У 1648 році очолив загін повстанців проти польської шляхти на Прикарпатті;

3.     Брав участь в повстанні 1664-1665 років на Правобережній Україні проти Речі посполитої;

Не думаю, що в когось виникає питання чи можна назвати в його честь підрозділ НГ України.

 

Ще в одній статті, вже інших «авторів» (а можливо і тих самих) обурило, що наш міністр інформаційної політики, вражає, що коли російська структура називає Т.Г. Шевченка «російсько-українським поетом» це інформаційна провокація.

Моя думка - якщо не зважати на ці «імперські звички» кремлівських пропагандистів то можна залишитись і без поетів, і без історії, тому якщо не бити по зубам, то хоч по клавіатурі пк і нагадувати українцям з ким ми 7 рік ведемо гібридну війну.

 

Ну і звичайно, ерефія не обходиться без вкидів про «карателів». На цей раз так вони називають 47 літнього українського військового Сергія Барнича, котрий загинув в зоні ООС внаслідок обстрілів російських військ, а за версією росЗМІ підірвався на «дружній» міні.

Калуш зустрічав тіло загиблого військового приклонивши коліно.

«Сьогодні хоронимо Героя України. За волю треба платити. Україна дорого розплачується за свою свободу, але вбивці будуть покарані. Це обов’язково буде. Україна є і вічно буде, бо є кому боронити край і вмерти за рідну землю» – зазначив станичний Братства вояків ОУН-УПА Степан Петраш.

А знайшов свій останній спочинок наш земляк на Алеї Слави, що на новому кладовищі на Височанці. Прикро й боляче, коли так рано обривається доля молодих людей. Сергій Барнич був гідним воїном, який любив Україну, самовіддано й мужньо стояв на її захисті. Вічна йому пам’ять. Герої житимуть доти, доки ми про них пам’ятатимемо.