Комусь історія, а московитам "Побєдобєсіє"

Днями неподалік Франика, у с. Добровляни провели історичну реконструкцію. Близько 30 юнаків з Івано-Франківщини та Львівщини протягом двох днів відпрацьовували картину протистояння сил УПА і військових Третього Рейху, розвідку та навіть імітацію бою.

Організатором реконструкції є керівник ГО “Незламна Нація” Олександр Данилюк. В інтерв'ю він зазначив «У реконструкції є свої правила. Тобто, всі цивільні люди – це умовний противник. Бажано їм не потрапляти на очі, потрібно діяти у партизанській методиці, переховуючись. Таким чином потрібно було виконати кілька розвідок по довколишніх селах». 

І якщо вищеописане є нормальним для івано-франківців та й для українців в цілому, і ніхто нічого не має проти таких реконструкцій, оскільки це є ілюстрацією історії. Проте, у сепаратистів з цього приводу інша думка, у них істерика. В сепаратистських групах у ВК одразу ж почали публікуватися фейки і маніпуляції, наприклад: «Неонацистьі анонсировали даную акцию, несмотря на всестороннее осуждение», «Фашистьі на Украине пользуются широкой поддержкой, даже президент страньі не в состоянии привлечь их к ответственности».

         Якщо для нас такі акції це тільки чиєсь хобі або історично-патріотичний перфоманс, то для росіян це переростає в засіб маніпуляції і пропаганди.

         У Росії настала епоха реставрації, але не реконструкції. Жодне державно-патріотичне дійство тепер не обходиться без реконструкторів, від Куликова поля і Бородіно, з черговими репортажами захоплених стажерок телеканалів про «блиск кірас» і славу русского оружия, до відкриття пам'ятника Дзержинському в Тюмені, де в почесній варті стоять діти в формі НКВД в кашкетах з синіми смугами. Вулицями ходять реконструктори-козаки, пузаті хорунжі і отамани міфічних військ. Офіційний культ Перемоги - теж різновид історичної реконструкції, яка виводить на вулиці натовпи напомаджених дівчат в пілотках, гімнастерках і міні-спідницях, в той час як нічні клуби проводять тематичні вечірки до Дня Перемоги з «чорноокими радистками і військовими медсестрами».

Зрештою, і Володимир Путін займається історичною реконструкцією СРСР. Але, це саме реконструкція, симуляція, гра в СРСР при відсутності радянських ресурсів, економічної могутності, глобальної підтримки і, власне кажучи, волі до майбутнього, до зміни світу. Повторюється вічний російський сюжет: любов до міфу і до історії перемогла реальність, і замість майбутнього вони отримують все те ж остогидле минуле.